ліс по дорозі на село Кімната

ЕКСКУРСІЇ ТА ПАЛОМНИЦТВО

НАШ КОМПЛЕКС ОТОЧЕНИЙ ЦІКАВИМИ ТА ПАМ'ЯТНИМИ МІСЦЯМИ

"КРЕМЕНЕЦЬКІ ГОРИ"

Безпосередня близькість до найбільших духовних святинь Кременеччини, а саме: Почаївської Лаври, Божої гори та джерела Святої Анни, дає можливість не тільки відвідати святі місця, а й духовно збагатитись. Є також можливість полинути в історичне минуле Волинського краю, відвідавши старовинну фортецю на горі Бона у місті Кременець та Данилів град в селі Стіжок Шумського району.

На карті показано розміщення нашого комплексу та зазначених визначних місць.

1/1

КОРОТКА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ НАШОГО КРАЮ

Свято-Успенська Почаївська лавра - одне з найвеличніших в Україні місць паломництва, святиня православного світу, друга за значенням на території Україні після Києво-Печерської лаври. До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобних Іова, Амфілохія. Позаду монастирського кладовища на мальовничому пагорбі стоїть Святодухівський скит, відкритий в 1903 році.  Розташована Лавра на високій кам'янистій горі, яка підноситься над всією округою більш ніж на 75 метрів. 
Перші історичні відомості про Лавру відносяться до початку XIII століття, до часів навали татарського хана Батия на Київську Русь. Після розгрому Києва та знищення його святинь, деякі православні ченці київських печер бігли на захід і оселилися в передмістях Почаївської гори. Засновником і первоподвіжніком на Почаївській горі був афонський чернець Преподобний Мефодій. Назву пов'язують з річкою Почайна, в якій князь Володимир хрестив киян. За переказами, в 1240 році знаком понад стало явище Пресвятої Богоматері у вогняному стовпі декільком ченцям і пастуху, якого звали Іван Босий. Відбиток стопи Діви Марії залишився на камені і з цього місця забило цілюще джерело. 

Джерело Святої Анни. Переказ каже, що в давні часи на місці джерел стояла церква. Та під час татарської навали, коли православний люд потерпав від знущань іновірців, ця церква, завдяки Божому Промислу, була збережена - вона увійшла в землю. Минуло багато часу. В Онишківцях збудували нову церкву. Та на тому місці, де стояла попередня, сталося диво. Дітлахи, що пасли в цій місцині худобу, якось знайшли тут ікону святої Анни. Все село зібралося того дня на місці старої церкви, щоб побачити явлену ікону, її було врочисто перенесено до храму. Та наступного дня ікони в церкві не знайшли - вона дивним чином повернулася на старе місце. Селяни потрактували цю подію так: святині не віддали належної шани. Тому ікону, після відповідного богослужіння, було вдруге перенесено в сільський храм. Однак зранку історія повторилася. Відтоді селяни зрозуміли, що праведна Анна сама обрала для себе місце і нікуди переходити не хоче. Тому тут збудували невелику капличку, в якій і зберігалася ікона. На цьому місці й забили цілющі джерела. Впродовж віків християни приїжджали в Онишківці, щоб викупатись у святій воді і позбутися тілесної та душевної недуги. 
У часи войовничого атеїзму влада вирішила знищити місце паломництва християн. Капличку було розібрано і кудись вивезено. А самі джерела засипали торфом, а зверху ще й поклали важкі бетонні плити. Однак святі місця знеславленими не бувають. Джерельна вода пробилася струмком і почала живити навколишні ставки. У 1991 році місцеві селяни знову очистили засипані джерела. Бетонні плити знадобилися для того, щоб вимурувати доволі величенький басейн, де нині збирається цілюща вода. Біля нього збудували кам'яну церковку, колодязь.

1/1

Божа Гора. Ще від княжих часів, з ІХ-Х ст., Божа гора була місцем подвижництва численних монахів. І саме тут, йдеться у різних варіантах народних легенд, з’явилася Богородиця й залишила слід від своєї стопи. За однією з таких оповідей, у часи монголо-татарської навали Матір Божа зійшла на гору та гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, що переховувалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, аби вклонитися їй, та свята вознеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерельце з цілющою водою. Ще одна легенда розповідає, що на Божій горі у давнину стояв оточений кам’яними стінами монастир і якось під час чергової татарської навали його оборонцям бракнуло води. Саме в цей час на скелястій верхівці з’явилася Божа Матір, а з-під місця з’яви потекло джерельце. Богородиця заборонила захисникам торкатися до клаптика землі, якого вона торкнулася. Один із вояків не послухався — монастир провалився під землю, а до наших днів з того часу залишився слід від стопи Діви Марії.

1/1